У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був
для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя
дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне
мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить
роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно
полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. В старому гаражі він влаштував справжню
майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі,
а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з
проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить.
Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі
своїй сім»ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною
допоможе. Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його
вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення.
Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не
виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.